БЛОГ ОВЧАРЕНКО НАДІЇ

П’ять  складових успішного педагога в Новій українській школі.

 Учитель передає через себе послання учневі, передусім - ставлення до світу, до людей, до країни. В умовах гуманізації й демократизації освіти вчитель і учень змінюються, взаємодіють і разом беруть учать в оновленні навчального процесу.   Нова українська школа  буде працювати на засадах  особистісно-орієнтованої моделі освіти.  У рамках цієї моделі школа повинна максимально враховувати  здібності дитини, її потреби, інтереси, нахили реалізуючи принцип дитиноцентризму. Дуже часто причиною невстигання старшокласників та студентів є нерозуміння вчителем індивідуальних, у тому числі і психологічних особливостей або невірне їх трактування. В результаті цього при традиційній системі навчання такі діти рідко можуть почуватись гідно та бути успішними. Звідси низька самооцінка, негативні думки щодо власних розумових здібностей, впевненість у тому, що вони не можуть досягати успіху, несформовані повною мірою життєві компетенції.     Мрія  будь-якого педагогічного колективу  і вчителя - це найбільш повне розкриття  можливостей і здібностей кожного студента, розвиток його неповторної індивідуальності. Шляхом до здійснення цієї мрії є особистісно орієнтоване навчання та розвиток в собі і впровадження у педагогічній діяльності   якостей успішного вчителя:Дальше

Дальше

1.Педагог націлений на успіх кожного учня.

2.Педагог створює позитивну навчальну атмосферу.

3.Педагог використовує індивідуальний підхід у навчанні.

4.Педагог заохочує кооперативне навчання, де учні навчаються на засадах
співпраці та самоуправління.

5.Педагог пов'язує психологічні особливості особистості з навчальним процесом.Дальше

П’ять  складових успішного педагога в Новій українській школі.

 Учитель передає через себе послання учневі, передусім - ставлення до світу, до людей, до країни. В умовах гуманізації й демократизації освіти вчитель і учень змінюються, взаємодіють і разом беруть учать в оновленні навчального процесу.   Нова українська школа  буде працювати на засадах  особистісно-орієнтованої моделі освіти.  У рамках цієї моделі школа повинна максимально враховувати  здібності дитини, її потреби, інтереси, нахили реалізуючи принцип дитиноцентризму. Дуже часто причиною невстигання старшокласників та студентів є нерозуміння вчителем індивідуальних, у тому числі і психологічних особливостей або невірне їх трактування. В результаті цього при традиційній системі навчання такі діти рідко можуть почуватись гідно та бути успішними. Звідси низька самооцінка, негативні думки щодо власних розумових здібностей, впевненість у тому, що вони не можуть досягати успіху, несформовані повною мірою життєві компетенції.     Мрія  будь-якого педагогічного колективу  і вчителя - це найбільш повне розкриття  можливостей і здібностей кожного студента, розвиток його неповторної індивідуальності. Шляхом до здійснення цієї мрії є особистісно орієнтоване навчання та розвиток в собі і впровадження у педагогічній діяльності   якостей успішного вчителя:

1.Педагог націлений на успіх кожного учня.

2.Педагог створює позитивну навчальну атмосферу.

3.Педагог використовує індивідуальний підхід у навчанні.

4.Педагог заохочує кооперативне навчання, де учні навчаються на засадах
співпраці та самоуправління.

5.Педагог пов'язує психологічні особливості особистості з навчальним процесом.

1.Педагог націлений на успіх кожного учня.

        Хороший викладач, володіє мистецтвом мотивації. Опанувати його можна в результаті кропіткої роботи, майже завжди самотужки.  Хороші вчителі не марнують багато часу на аналіз невдач своїх студентів. Натомість вони шукають переваги, що їх можливо недобачали інші, та способи розкрити таланти дітей. Саме наше ставлення до студентів  передусім визна­чатиме  невдачу чи успіх мотивації. Я  впевнена  якщо діти знають, що ми чекаємо від них добра і націлені  на  успіх кожного, то найчастіше зроблять усе можливе, щоб виправдати  наші сподівання. Тому правило номер один правильної мотивації таке: сподівайтеся на найкраще від тих, кого навчаємо.

Учитель, який переконаний, що більшість ді­тей ліниві, негативно впливає на них. Наголо­шення на слабкостях нагадує людям про їхні вади, і тому їхня поведінка погіршується. І на­впаки, позитивне ставлення і зосередження на сильних рисах нагадує людям про їхні переваги, і тому їхня поведінка поліпшується. Кожен, хай яким недбалим не був би, хоче вірити, що в нього є якнайкращі наміри, і бажає, щоб інші також у це повірили.

Людей надихають труднощі.  Учні часто від­чувають нудьгу, коли їм не до вподоби уроки, на яких надто мало вимагають від них.

Проте не варто спонукати дітей долати над­то високі вершини. Ніхто не зможе виконувати роботу без краю, не досягши хоч малого успіху. Наполягаючи на досконалості, ми повинні дбати про те, щоб цілі були, реальні, посильні.            Водно­час учням необхідне постійне задоволення через власну здатність досягати короткочасної цілі. Вони можуть розширювати власні можливості, але потребують регулярного успіху.

        Будь-яку справу, в тому числі й навчання, су­проводжують невдачі. Одних дітей вони пригнічу­ють, інших спонукають до ще більшої рішучості. Перед учителем стоїть, важливе завдання навчити дітей давати собі раду після невдач. Це може мати велике значення й в їхньому подальшому житії Найважливіший урок, який діти мають засвоїти, полягає в тому,  що невдачі - це точильні камені успіху. Якщо  вчитель починає сподіватися на біль­ше від деяких учнів, то ці діти самі починають сподіватися на більше від себе. Інтонація, ви­раз обличчя, дотик і ставлення можуть стати засобами, якими - часто несвідомо - вчителі повідомляють про свої сподівання учням. Таке спілкування може допомогти дитині змінити думку, про себе. Тому вчитель повинен бути щирим у ставленні до своїх учнів. Якщо він спиратиметься лише на методичні принципи, то на підсвідомому рівні учень не відчує вчителя, а  вчитель  учня.  Від нас залежить, чи   підноситимемо переваги дитини  чи повсякчас нагадувати про їхні слабкості. Якщо ми обирає­мо позитивне ставлення до людини, починають виявлятися її приховані таланти. Діти розвиваються неоднаково, і найкращі вчителі завжди  ретельно шукають приховані здібності.

2. Педагог створює позитивну навчальну атмосферу.

Найкраіще, що вчитель може зробити для  своїх учнів, - створити середовище, в якому  вони зможуть розкрити свої таланти. Діти  потребують атмосфери, в якій вони можуть удосконалюватися, шліфувати свої навички, роз­виватися. Важливо зрозуміти, що люди мають набагато більший потенціал, ніж ми зазвичай вважаємо. Ми дуже і дуже рідко, бачимо всю складність людської особистості під час звичай­них соціальних взаємодій. Кожен із нас зміню­ється щодня на гірше або на краще. Ми можемо певною мірою вплинути на те, як люди зміню­ються. У кожного глибоко в душі є бажання чогось досягти, кимось стати. Завдяки цьому вчитель отримує чудову точку опори. Якщо він скористається нею і продемонструє, що вірить у майбутнє дітей, то вони зроблять майже все, щоб виправдати сподівання наставника. Фома Аквінський,  який знав чимало про виховання і мотивацію, одного разу сказав, що переконати людину у своїй правоті можна тоді, коли піти до неї, узяти її за руку і повести правильним шляхом. На неї не слід кричати здалеку,  не слід називати її недотепою, треба прийти до неї. По­чинати слід звідти, де вона стоїть. Це єдиний спосіб зрушити її з місця Якщо пристосувати це висловлювання до вчительської роботи, то пояснюючи новий матеріал, учитель не стоїть за вчительським столом, а перебуває у класі, між учнями. Вони чують слова підбадьорення, чекають під­тримки, схвалення. Адже дуже важко піднятися навіть, на найменшу гірку, якщо тебе постійно обсмикують. Надзвичайно важливо бачити рух кожного учня і надавати кожному саме ту до­помогу і саме тоді, коли вона, потрібна дитині. Це надзвичайно складно, але саме у цьому і полягає  майстерність  учителя в особистісно-зорієнтованому  навчанні.

                          

           3.Педагог використовує індивідуальний підхід у навчанні.

        Дуже важливо виявити повагу до людської особистості, навіть якщо не подобається пове­дінка. Цього можна  досягти, якщо уважно слу­хати співрозмовника. І якщо ми виробимо у собі правило спочатку вислухати людину, почути її, а потім судити, то це стане нам у великій пригоді, як у роботі, так і в житті. Часто ми стикаємося з такою поведінкою і вчинками учнів, яких не можемо зрозуміли. У такому разі можливо потрібно  за­зирнути в їхнє минуле. Найчастіше, це дасть нам ключи до розуміння дитини і допоможе надати ту підтримку, якої вона потребує, навіть не усвідомлюючи цього.

Слід пам’ятати, що потреби людей, а особливо дітей змінюються. Те, що мотивує дитину цьо­го року, може виявитися цілком неефективним наступного. Діти ростуть, дорослішають, змі­нюється система їхніх цінностей та авторите­тів. Тож і вчитель, знаючи психологічні вікові особливості дітей, спілкуючись із ними, пови­нен змінювати своє ставлення, вимоги, методи схвалення і осуду.

Саме тому в концепції нової української школи наголошується про неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня,  і тому нам, викладачам педагогічного училища треба навчити своїх студентів плекати в собі гідність, оптимізм, сильні риси характеру та чесноти, щоб кожен з них в майбутній педагогічній діяльності міг навчити цьому своїх вихованців.

          4. Педагог  заохочує до навчання.

Учні реагують на заохочення, а не нарікання. Це  фундаментальна людська потреба - мати поряд того,  хто заохочує нас і спонукає до нових висот. Мистецтво похвали, яке називають пози­тивним заохоченням,- це вкрай важливий засіб , яким має володіти учитель нової української школи, а отже і випускник педагогічного училища. Одним із способів може бути так звана однохвилинна  похвала.  Протягом уроку «спіймати» учня на чомусь позитивному, а тоді негайно зробити комплімент.  Ці прямолінійні дії видаються достатньо легкими, але це добрий спосіб заохотити до праці та  навчання. Похваливши студента за активну роботу на занятті,  чи  добре виконане  домашнє  завдання,  участь   у  позакласному  заході, навіть  за гарне  чергування  у  аудиторії  чи  роботу  на ділянці, ми забезпечуємо примноження таких зусиль.

Отже, наше завдання полягає в тому, щоб допомогти студентам обернути свої малі досягнення на ще біль­ші. І один із способів допомогти їм - помічати і схвалювати досягнення, тому що найкращий вчитель, це вчитель, який насамперед розуміє і любить дітей.

    5.Педагог пов'язує психологічні особливості особистості з навчальним процесом.

        Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів (зміст, методика, майстерність учителя тощо), але й від внутрішніх умов, тобто                     індивідуально-психологічних особливостей  та стану учнів,  які можна виявити за  тестами.

   Психологічними  особливостями особистості є :

•    тип темпераменту;

•    якість нервової системи (сила - слабкість, рухливість - інертність);

•    особливості домінуючої модальності;

•    особливості домінуючої мозкової півкулі.

  Розуміння вчителем вищевказаних психологічних особливостей та ознайомлення   з   більш   глибинними   їх   ознаками, вивчення їх впливу  на  поведінку та відношення з оточуючими  сприяє  формуванню компетентісно-орієнтованого підходу до здійснення професійних обов’язків.  

Отже, важливою складовою особистісно-зорієнтованого навчання є його психологічна мета, стиль уроку, організація пізнавальної діяльності учнів, врахування їх вікових та психологічних особливостей.  Для того, щоб педагог міг встановити конструктивні стосунки з учнями, важливо, щоб він зрозумів, у який спосіб вони сприймають оточуючий світ, як вони думають і відчувають.

Список використаної літератури

1.     Концепція "Нова українська школа" – 2017 р.

2.     Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник: К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

3.     Семиденко В.А. Психология социальных отношений. – К.: Магістр – S, 1999 р. – 168 с.

4.     Софій Н.З. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання. Навчально-методичні матеріали – Київ, 2008. – 60 с.

1.Педагог націлений на успіх кожного учня.

        Хороший викладач, володіє мистецтвом мотивації. Опанувати його можна в результаті кропіткої роботи, майже завжди самотужки.  Хороші вчителі не марнують багато часу на аналіз невдач своїх студентів. Натомість вони шукають переваги, що їх можливо недобачали інші, та способи розкрити таланти дітей. Саме наше ставлення до студентів  передусім визна­чатиме  невдачу чи успіх мотивації. Я  впевнена  якщо діти знають, що ми чекаємо від них добра і націлені  на  успіх кожного, то найчастіше зроблять усе можливе, щоб виправдати  наші сподівання. Тому правило номер один правильної мотивації таке: сподівайтеся на найкраще від тих, кого навчаємо.

Учитель, який переконаний, що більшість ді­тей ліниві, негативно впливає на них. Наголо­шення на слабкостях нагадує людям про їхні вади, і тому їхня поведінка погіршується. І на­впаки, позитивне ставлення і зосередження на сильних рисах нагадує людям про їхні переваги, і тому їхня поведінка поліпшується. Кожен, хай яким недбалим не був би, хоче вірити, що в нього є якнайкращі наміри, і бажає, щоб інші також у це повірили.

Людей надихають труднощі.  Учні часто від­чувають нудьгу, коли їм не до вподоби уроки, на яких надто мало вимагають від них.

Проте не варто спонукати дітей долати над­то високі вершини. Ніхто не зможе виконувати роботу без краю, не досягши хоч малого успіху. Наполягаючи на досконалості, ми повинні дбати про те, щоб цілі були, реальні, посильні.            Водно­час учням необхідне постійне задоволення через власну здатність досягати короткочасної цілі. Вони можуть розширювати власні можливості, але потребують регулярного успіху.

        Будь-яку справу, в тому числі й навчання, су­проводжують невдачі. Одних дітей вони пригнічу­ють, інших спонукають до ще більшої рішучості. Перед учителем стоїть, важливе завдання навчити дітей давати собі раду після невдач. Це може мати велике значення й в їхньому подальшому житії Найважливіший урок, який діти мають засвоїти, полягає в тому,  що невдачі - це точильні камені успіху. Якщо  вчитель починає сподіватися на біль­ше від деяких учнів, то ці діти самі починають сподіватися на більше від себе. Інтонація, ви­раз обличчя, дотик і ставлення можуть стати засобами, якими - часто несвідомо - вчителі повідомляють про свої сподівання учням. Таке спілкування може допомогти дитині змінити думку, про себе. Тому вчитель повинен бути щирим у ставленні до своїх учнів. Якщо він спиратиметься лише на методичні принципи, то на підсвідомому рівні учень не відчує вчителя, а  вчитель  учня.  Від нас залежить, чи   підноситимемо переваги дитини  чи повсякчас нагадувати про їхні слабкості. Якщо ми обирає­мо позитивне ставлення до людини, починають виявлятися її приховані таланти. Діти розвиваються неоднаково, і найкращі вчителі завжди  ретельно шукають приховані здібності.

2. Педагог створює позитивну навчальну атмосферу.

Найкраіще, що вчитель може зробити для  своїх учнів, - створити середовище, в якому  вони зможуть розкрити свої таланти. Діти  потребують атмосфери, в якій вони можуть удосконалюватися, шліфувати свої навички, роз­виватися. Важливо зрозуміти, що люди мають набагато більший потенціал, ніж ми зазвичай вважаємо. Ми дуже і дуже рідко, бачимо всю складність людської особистості під час звичай­них соціальних взаємодій. Кожен із нас зміню­ється щодня на гірше або на краще. Ми можемо певною мірою вплинути на те, як люди зміню­ються. У кожного глибоко в душі є бажання чогось досягти, кимось стати. Завдяки цьому вчитель отримує чудову точку опори. Якщо він скористається нею і продемонструє, що вірить у майбутнє дітей, то вони зроблять майже все, щоб виправдати сподівання наставника. Фома Аквінський,  який знав чимало про виховання і мотивацію, одного разу сказав, що переконати людину у своїй правоті можна тоді, коли піти до неї, узяти її за руку і повести правильним шляхом. На неї не слід кричати здалеку,  не слід називати її недотепою, треба прийти до неї. По­чинати слід звідти, де вона стоїть. Це єдиний спосіб зрушити її з місця Якщо пристосувати це висловлювання до вчительської роботи, то пояснюючи новий матеріал, учитель не стоїть за вчительським столом, а перебуває у класі, між учнями. Вони чують слова підбадьорення, чекають під­тримки, схвалення. Адже дуже важко піднятися навіть, на найменшу гірку, якщо тебе постійно обсмикують. Надзвичайно важливо бачити рух кожного учня і надавати кожному саме ту до­помогу і саме тоді, коли вона, потрібна дитині. Це надзвичайно складно, але саме у цьому і полягає  майстерність  учителя в особистісно-зорієнтованому  навчанні.

                          

           3.Педагог використовує індивідуальний підхід у навчанні.

        Дуже важливо виявити повагу до людської особистості, навіть якщо не подобається пове­дінка. Цього можна  досягти, якщо уважно слу­хати співрозмовника. І якщо ми виробимо у собі правило спочатку вислухати людину, почути її, а потім судити, то це стане нам у великій пригоді, як у роботі, так і в житті. Часто ми стикаємося з такою поведінкою і вчинками учнів, яких не можемо зрозуміли. У такому разі можливо потрібно  за­зирнути в їхнє минуле. Найчастіше, це дасть нам ключи до розуміння дитини і допоможе надати ту підтримку, якої вона потребує, навіть не усвідомлюючи цього.

Слід пам’ятати, що потреби людей, а особливо дітей змінюються. Те, що мотивує дитину цьо­го року, може виявитися цілком неефективним наступного. Діти ростуть, дорослішають, змі­нюється система їхніх цінностей та авторите­тів. Тож і вчитель, знаючи психологічні вікові особливості дітей, спілкуючись із ними, пови­нен змінювати своє ставлення, вимоги, методи схвалення і осуду.

Саме тому в концепції нової української школи наголошується про неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня,  і тому нам, викладачам педагогічного училища треба навчити своїх студентів плекати в собі гідність, оптимізм, сильні риси характеру та чесноти, щоб кожен з них в майбутній педагогічній діяльності міг навчити цьому своїх вихованців.

          4. Педагог  заохочує до навчання.

Учні реагують на заохочення, а не нарікання. Це  фундаментальна людська потреба - мати поряд того,  хто заохочує нас і спонукає до нових висот. Мистецтво похвали, яке називають пози­тивним заохоченням,- це вкрай важливий засіб , яким має володіти учитель нової української школи, а отже і випускник педагогічного училища. Одним із способів може бути так звана однохвилинна  похвала.  Протягом уроку «спіймати» учня на чомусь позитивному, а тоді негайно зробити комплімент.  Ці прямолінійні дії видаються достатньо легкими, але це добрий спосіб заохотити до праці та  навчання. Похваливши студента за активну роботу на занятті,  чи  добре виконане  домашнє  завдання,  участь   у  позакласному  заході, навіть  за гарне  чергування  у  аудиторії  чи  роботу  на ділянці, ми забезпечуємо примноження таких зусиль.

Отже, наше завдання полягає в тому, щоб допомогти студентам обернути свої малі досягнення на ще біль­ші. І один із способів допомогти їм - помічати і схвалювати досягнення, тому що найкращий вчитель, це вчитель, який насамперед розуміє і любить дітей.

    5.Педагог пов'язує психологічні особливості особистості з навчальним процесом.

        Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів (зміст, методика, майстерність учителя тощо), але й від внутрішніх умов, тобто                     індивідуально-психологічних особливостей  та стану учнів,  які можна виявити за  тестами.

   Психологічними  особливостями особистості є :

•    тип темпераменту;

•    якість нервової системи (сила - слабкість, рухливість - інертність);

•    особливості домінуючої модальності;

•    особливості домінуючої мозкової півкулі.

  Розуміння вчителем вищевказаних психологічних особливостей та ознайомлення   з   більш   глибинними   їх   ознаками, вивчення їх впливу  на  поведінку та відношення з оточуючими  сприяє  формуванню компетентісно-орієнтованого підходу до здійснення професійних обов’язків.  

Отже, важливою складовою особистісно-зорієнтованого навчання є його психологічна мета, стиль уроку, організація пізнавальної діяльності учнів, врахування їх вікових та психологічних особливостей.  Для того, щоб педагог міг встановити конструктивні стосунки з учнями, важливо, щоб він зрозумів, у який спосіб вони сприймають оточуючий світ, як вони думають і відчувають.

Список використаної літератури

1.     Концепція "Нова українська школа" – 2017 р.

2.     Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник: К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

3.     Семиденко В.А. Психология социальных отношений. – К.: Магістр – S, 1999 р. – 168 с.

4.     Софій Н.З. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання. Навчально-методичні матеріали – Київ, 2008. – 60 с.